Посиденька№137 Інтерв'ю. Леонід Мартинчик: "Я ніколи не можу сказати хто я, мабуть, все це можна назвати - творець"

Сьогодні ми  дізнаємося трішки більше про романтичного хлопця, блогера, інстаграмера у якого більше 21 тисячі підписників, а ще учасника шоу "Герої & коханці" - Леоніда Мартинчика

Ми зустрілися у затишній кондитерській "Білка", де на вітринах гарбузові пироги, шоколадні мафіни, маршмеллоу ручної роботи. Пили трав'яний чай із ромашки та м'яти, тому наша розмова була довгою та легкою. Не встигнули кліпнути очима, як пройшла година. Про що розмовляли, читайте далі...


Sofia Sophia: Привіт! Давайте для початку розберемося, адже із твоїх фото нам видно, що ти поет і пишеш вірші, щось декоруєш та фотографуєш, багато фото із тортиками, що чомусь наштовхує на думку, що ти кондитер, а ще -  що художник, бо в інстаграмі багато фото малюнків. А як сам ти себе позиціонуєш, якщо хтось раптово запитає «Хто ти?».
Леонід:  Я ніколи не можу сказати хто я, бо насправді займаюся багато чим і важко виділити щось одне. Мабуть, все це можна загалом назвати -  «творець». Люблю робити щось гарне. Щодо кондитера, то це моя сестра має невеличку пекарню, і ми з нею інколи щось «чаклуємо», а потім я фотографую, роблю якісь композиції. Можливо, я десь трішки актор, адже знімався у телевізійних проектах. А сьогодні я, все-таки, позиціоную себе, як блогера. Мій блог – це про моє життя. Що я їм, що дивлюся, де буваю, що одягаю і що я відчуваю… Як я відчуваю це життя. Зараз я це викладаю у різних соцмережах, але найбільше мені подобається Instagram. Від нього відчуваю велику віддачу, і я просто «кохаюся» в ньому. Там дуже класна публіка! Як я віддаю цій мережі, а вона повертає мені вдвічі. А у майбутньому, можливо, створю свою персональну сторінку і буду писати розгорнуті розповіді про своє життя.
Я давно пишу і готую свою збірку…

Sofia Sophia: А я знаю, що ти її вже давно хотів видати…
Леонід: Там буде багато поезії, трішки прози. Ілюструє її фешн-ілюстратор Ліліт Саркісян. Вона одна з найкращих в Україні! Малювала для VOGUE, Harper's BAZAAR, рекламну кампанію для HELEN MARLEN і різних бутіків. Мені надзвичайно приємно, що в мене не просто художник, а саме фешн-ілюстратор, бо сам люблю моду. До Ліліт було ще два художника, але ми з ними так і не завершили роботу над збіркою, бо вони якось не відчули те, що я хочу, як я це бачу. Ліліт ще нічого не показала, але я бачив книжки, які вона ілюструвала, мені дуже імпонує її виконання. Над збіркою працюю уже 2 роки, але надіюся, що от-от вона буде у моїх руках.

(авторське фото для блогу від Наталі Русин

Sophia Sophie: У збірці будуть всі вірші, які ти написав, чи якісь обрані?
Леонід: Ті, які мені подобаються, найулюбленіші, найдушевніші.
Sofia Sophie: У збірці буде твій перший вірш?
Леонід: Я не дуже його люблю, бо це ж перший, трішки кострубатий, але швидше за все буде. Написав його років 5 тому на день народження мами. Після цього вірша почало так «писатися»! А ще додало, що у мене у цей час були складні стосунки, друзі вже не мали сили все це слухати і я виливав душу на папері. Писав, писав, писав… Така творча терапія, яка мене вилікувала після розставання… Я невиправний романтик!

Sofia Sophia:  Але у суспільстві зараз чоловіки наче вбивають у собі романтику. Мені здається, що якась така тенденція більше до брутальностіі і вигляду суворого норвежського чоловіка із бородою. Мужнього вікінга! Романтика не для чоловіків?
Леонід: На цю тему можу говорити багато і довго. У кожному є Венера і Марс. Так, у мені є дуже багато Венери, але я цього не соромлюся. А інші чоловіки у собі це душать і створюють такі брутальні образи.  Але я на все це дивлюся і розумію, що над такими образами треба працювати ще більше, аніж залишатися собою, якщо ти романтичний. Як потрібно доглядати за тією довгою бородою  та мускулами, шукати мужні брутальні парфуми. Це ж така робота! І багато таких чоловіків ходять частіше у салон краси, аніж більшість жінок. Я теж колись у собі придушував будь-яку романтичність, бо суспільство думає, що чоловік може дарувати квіти, але він не може їх фотографувати. Але чому? Що такого дивного у тому, що мені подобаються красиві квіти і я хочу їх сфотографувати? І в один день я зрозумів, що досить слухати інших! Я буду робити те, чого хочу я!

                                             (авторське фото для блогу від Наталі Русин

Sofia Sophia: Чи задумувався ти над тим, чому жінки можуть робити «чоловічу» роботу, наприклад: копати город, бути водієм вантажівок, робити ремонт, - а чоловікам не можна стати перукарем, дизайнером, стилістом, візажистом. Наше суспільство це не сприймає і ставить клейма.
Леонід: Ось ти говориш, а в мене мурашки по тілу йдуть. Я про це думав! Хто взагалі придумав тему статевого поділу професій? Віддавна найкрутіші дизайнери, кондитери, стилісти – чоловіки. В нас чомусь це вважають суто жіночими професіями. Кожен день я ломаю стереотип! Люди бувають із різними вподобаннями, вміннями, і це не підлягає статевому поділу. Інколи чоловік має краще почуття стилю, аніж жінка. Не кожному дано, не кожен може відчувати смак і моду, а якщо я чоловік і це відчуваю, чому не можу цим користуватися? Мені здається, що навіть  ще не вся молодь готова до такого, а що казати про батьків чи бабусь і дідусів.
(авторське фото для блогу від Наталі Русин

 Sofia Sophia: У твоєму резюме на одному сайті ми «розкопали», що ти працював продавцем–консультантом  мазину «Gas Miss sixty», а згодом одразу у весільному  журналі “Wedding JAM” - координатором проекту «Школа наречених BridesCOOL». Як вдалося зробити такий кар’єрний стрибок?
Леонід: Я настільки багато різного завжди робив, проте не вважаю, що це якийсь карєрний стрибок. «Gas Miss sixty» у той час для Львова був дуже крутий бренд. Мене любили клієнти і донині я зустрічаю на вулиці жінок, які говорять: «Леонід, а ви памятаєте цю кофтинку? Це ви мені порекомендували». Я завжди говорив правду і за це мене інколи сварили власники, адже потрібно було продати. Я міг сказати клієнту, що це не його річ. Я завжди стараюся говорити так, як є насправді, як я це відчуваю. Навіщо брехати, якщо це десь вилізе у будь-якому випадку. Покупець прийде додому, а чоловік питатиме, де вона таке «страшне» плаття купила.

Sofia Sophie: Раз заговорили про кар’єру, то в одному із твоїх інтерв’ю ти розповідаєш, що Львів замаленьке місто, щоб робити маштабні речі. То де ж можна творити глобально?
Леонід: Я люблю Львів настільки, що це неможливо передати. Ті фото, що я роблю – це лише частинка моєї любові, бо більше просто неможливо, ані словами, ані фотографіями показати. Львів неймовірне місто! До Львова я жив у Івано-Франківську. Франківськ -  маленьке затишне місто, але там живуть рагулі. Ну, це правда! Там вони повсюди! І я, можливо, колись, теж був одним із них. У Львові цього менше… Але далі всі дороги, як мінінум, ведуть до Києва. Якісь класні зйомки – Київ. Фешн «штуки» - Київ, Київ, Київ… А потім, як дасть Бог, поїдемо кудись далі… Те, що я зараз роблю – це вже давно переросло у щось більше. Вже не лише для себе, а й для когось. Навіть ви сьогодні чомусь тут сидите, і це моя відповідальність. У мене багато пропозицій зараз і тому, я не можу сидіти у Львові, бо я його так люблю і він такий чарівний! Поїду!

                                       (авторське фото для блогу від Наталі Русин

Sofia Sophia: В Instagram у тебе більше 20 тисяч фоловерів. Популярність не зносить дах, або дає відчуття залежності, як від наркотику?
Леонід: Зовсім такого немає! Коли я їхав на телепроект «Герої коханці» всі говорили, що я поїду, і приїду «звєздою». В мене така жартівлива вдача і манера, що я можу сказати «Да, канєшно, шо ти тут мені розказуєш!». Та це таке жартівливе, але незнайомі люди інколи ображаються і сприймають це реально. Я собі пообіцяв, що я ніколи, ким би я не став, ніколи не буду вести себе зверхньо. Я ніколи не забуду рідних та друзів. Мені здається все, що я маю – це завдяки моїй людяності.
А залежності… Я завжди в телефоні – це моє життя. З найближчими друзями я ховаю його подалі у сумку, щоб нам нічого не заважало.

Sofia Sophia: У закадрових відео «Герої & коханці» пролунала фраза про те, що твоя мама має велике значення для тебе. Хтось називав тебе «маминим синочком»?
Леонід: Називали, як мене тільки не називали! Через це я інколи дозволяю собі сказати у чиюсь сторону щось різке, бо у мою сторону не шкодують ніяких слів. Такий звязок який у мене з мамою, які у мене стосунки, як ми розмовляємо, може позаздрити не одна людина. Для мене безцінне спілкування з нею. Ми ходимо по магазинах, спілкуємося в кафе, фотографуємо для інстаграму… Всім потрібно мати такі стосунки з мамою! Пятнадцять  років тому ми переїхали до Львова і мама втратила все, бо тато львівянин. Всіх коліжанок, однокласниць і рідних вона втратила, і у неї залишилися тут ми. Своїх подруг бачила раз на чотири місяці. Моя мама залишила роботу і веселила та бавила мене стільки років, то я відчуваю відповідальність тепер веселити її.
(авторське фото для блогу від Наталі Русин

Sofia Sophia: Після проекту у тебе вже були якісь романтичні стосунки? Бо у мене таке враження, що ти такий одинокий романтик,  для якого «в кайф» так ходити, думати, мріяти про ту єдину…
Леонід: Ні, не було.. Так і є, я ходжу і мрію…
Sofia Sophia: А ти справді був закоханий в учасницю проекту «Герої & коханці» чи це все гра?
Леонід: Скажу, що там створені такі хороші умови, що не закохатися нереально. Я писав такі цілі віршовані мемуари про неї. Все штучно створене, але закоханість легка була. А тепер ходжу й мрію, а що ще робити. Хоча мене завжди оточують неймовірні жінки: моя мама, кума, подруги. Мої всі знайомі – це справжні Жінки, навіть, яким 20 років. Мені Бог таких посилає, а я шукаю «невідомошо».
Sofia Sophia: Багато відомих людей, як і ти, мають безліч різних справ.  Розкажи свій рецепт, як всюди і все встигати.
Леонід: Я дуже себе сварю за те, що я займаюся всім чим тільки можу. Мені здається, що ідеально, коли людина спеціаліст у своєму вузькому напрямку. Він робить щось настільки якісно, як ніхто у місті, області, країні, світі. Коли людина має багато справ, вона якось розпорошується. Я дуже багато віддаю, роблю на повну, воно все різнопланове, все різноемоційне тому я дуже змучуюсь. Поки я себе трішки шукаю. Зараз мені найближче блогерство.
Sofia Sofia: Не страшно, що «знайдеш себе» пізно?
Леонід: Це теж якось стереотипно. Мої однокласники вже всі одружені і мають дітей, а в мене ні. Що з того?! Зате у мене є instagram, фото, декор. В кожного своє щастя.

(авторське фото для блогу від  Наталі Русин

Sofia Sofia: Де ти одягаєшся?
Леонід: Багато речей привозять закордону. Привозять батьки, друзі, знайомі. Принципово ніколи не купую надто дорогий одяг, бо він мені швидко набридає. Мені потрібно мати 1001 окуляри, 1001 капелюх, 1001 пальто, бо 1 мене не влаштує. Стараюся купувати недороге, щоб я міг собі дозволити цього більше. Зараз мені багато чого дарують:  капелюхи, оправи, сумки, чохли, метелики… Дуже дорогі речі дизайнерські немає грошей купувати, а підробки не люблю. Краще у мене буде якась Zara чи Mango, аніж підробка «луївітон». Купую й на секондах і стоках. Там можна знайти круті та оригінальні екземпляри.
Sofia Sophia: А є у тебе улюблені речі?
Леонід: Джинси. Я навіть збирав лейби від старих джинсів і складав їх у коробочку. Смішно, але правда.  Є светер який порвався, але я не можу його викинути. Я дуже люблю Тіну (від авт. Тіна Кароль) і знаюся з нею давно, а светер мені нагадує про зустрічі з нею, бо я був у цьому светрі.
Sofia Sophia: А як ти познайомився з Тіною Кароль?
Леонід: Ми вчилися в одній школі, жили в сусідніх будинках, проте в дитинстві ми не дуже дружили чи зналися. Потім якось на концерті я підійшов і ми пішли в гримерку, поговорили, знайшли дуже багато спільних знайомих. Моя тітка сиділа за однією партою з її мамою, донька моєї хресної вчилася з Тіною в одному класі. Франківськ таке місто.
Sofia Sophie: А яких зірок ще знаєш?

Леонід: У мене свої зірки. Ось, моя мама -  зірка, моя сестра… А Тіна особлива! В неї стільки роботи! Я зараз зайнятий і не завжди маю час на зустріч з кимось, а вона після концерту має, щоб зустрітся з Льоньою… Вона хоч співає, що вище неба, але сама ходить по землі. Вона неймовірна! Вилізти з того самого Франківська, тої самої школи, мого району і стати такою топовою жінкою в Україні – це потрібно поважати! 

(авторське фото для блогу від Наталі Русин

(авторське фото для блогу від Наталі Русин
                     

Коментарі

Популярні публікації